Орфографічний словник української мови. 2005.
убрати — I див. убирати I. II див. убирати II. III див. вбирати I … Український тлумачний словник
вбрати — I див. вбирати I. II див. убрати I … Український тлумачний словник
виваляти — яю, яєш, док., перех. 1) Валяючи, убрати в що небудь, забруднити чимсь. 2) Повалити все або більшість … Український тлумачний словник
заклечати — а/ю, а/єш, док., перех. Убрати клечанням, зеленими гілками, гілочками … Український тлумачний словник
убраний — (вбра/ний), а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до убрати I. || убра/но (вбра/но), безос. присудк. сл. 2) Який має на собі той чи інший одяг; який убрався певним чином. || перен. Який вкрився чим небудь (листом, снігом, інеєм тощо) … Український тлумачний словник
убратий — (вбра/тий), а, е, діал. Дієприкм. пас. мин. ч. до убрати I … Український тлумачний словник
